25 лютого виповнилося 145 років від дня народження славної дочки нашого народу ЛЕСІ УКРАЇНКИ! Так, вшановуючи пам’ять нашої найбільшої поетеси, ми українці, повинні гордитися, що маємо багато визначних жінок, які ввійшли в історію.

Вставай,хто живий,в кого думка повстала,
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли,
Досвітній вогонь запали,
Коли ще зоря не заграла!"

З ініціативи вчителя-філолога Шестопалової Віри Дмитрівни саме в ці дні відбулася зустріч в літературній студії на тему: "Без надії...Сподіваюсь..."

" Я буду скрізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподііватись,
Буду жити! Геть думи сумні!"

         Учні читали Лесині вірші тільки стоячи, декламували мужні рядки цієї жінки і мимоволі замислювалися, як вона знаходила в собі стільки гарту і сили духу

" Нам два шляхи:смерть або ганьба.
Поки не знайдем шляху на Єрусалим.

Шукаймо ж ,браття. до святині шляху
Так,як газель шука води в пустині,
А поки знайдем,за життя борімось.."

         Слід нагадати, що в умовах довгої російської "льодової пори" мало хто з тодішніх інтелігентів не підпадав під денаціоналізаційно-русифікаційний вплив. Але в родині Лесі свято оберігали традиції нашого народу, вірність його духовним і моральним цінностям.

         Леся почала писати з 12років, а в 20 років вже видала збірки ліричних поезій " На крилах пісень!", " Думи й мрії".

         Слухачі  з великою увагою слухали і дивилися сцену побачення Лесі Українки зі своїм коханим Сергієм Мержинським, роль якого виконав Артем Жирун.

         Роль Лесі Українки проникливо зіграла учениця 9 класу Ставківської школи Сулім Наталя, показавши слухачам велич духу цієї прекрасної жінки, палкої патріотки України.

           

" Тепер мені не жаль ні мук,ні крові,
Готова я приймать і рани,і терни
За марні мрії,за святії сни
Пречистого братерства і любові."

         Віра Дмитрівна разом зі своїми вихованцями гарно оформили зал, за що одержали теплий відгук від глядачів.

Бібліотекар Ставківської бібліотеки - Калмикова В. К.