«ЖИТИ ЗАВЖДИ В МИРІ»
В
нашому мальовничому куточку Одеської області , селі Роздол крім українців, проживають росіяни, вірмени,
молдовани, гагаузи , узбеки . таджики, німці. Наша держава гарантує гідне життя
меншин. З цією метою була організована зустріч «Жити завжди в мирі»
національних меншин працівниками культури. зав. бібліотекою Зубович Н. М. та
зав. клубом Кравченко С. М. розповіли про національності людей нашого села.
На
початку 60-х років будувався великий комплекс республіканського значення «Вікторівська
птахофабрика» Бракувало робочих рук, а там на запрошення з різних куточків тодішнього
СРСР приїжджали люди на заробітки.
Так
Лідія Циганчук разом з чоловіком Валерієм приїхала з Молдови, Липкацського
району с. Крива – на заробітки, а потім у 1969 році зосталась назовсім.
Тут пустили свої коріння, виростили
трьох синів, мають онуків, правнуків.
Працювала
на птахофабриці бригадиром Соколова Людмила – росіянка. Народилася в Грузії м. Поті, переїхали її батьки в
Роздол в 1967 році. Має доньок, внуків, правнука.
Будучи
юними, таджичка Ошурма Сафаргалі та українець Проценко Сергій, познайомились в
Ростові на Дону, на будівництві по
комсомольським путівкам, одружились і приїхали в Роздол в 1982 році. Ошурма
виховала сина і доньку. Працювала на фермі дояркою 22 роки. Згадує своїх
родичів з Таджикистану, національне блюдо – плов і самбуса.
Німкеня
Корнєєва Олена та її дві сестри Галина та Катерина приїхали разом з батьками з далекого Архангельська в
1957 році. Олена виховала четверо дітей, має внуків. Працювала дояркою на фермі
разом з сестрою Галиною, а Катерина працювала пташницею. Катерина Рахманчук має
трьох дітей, внуків. На разі працює листоношею, її дуже поважають люди.
Пейзулаєв
Заренбай разом з дружиною українкою Ніною приїхали в село Роздол з сонячного
Узбекистану.
Люди
, якої б вони нації не були розуміють, що друга Батьківщина у них Україна. Вони
знають українські звичаї, традиції, розмовляють українською, знають наших
письменників, героїв.
Їхні
діти та онуки навчаються в українських школах та других закладах. Дорослі та
їхні діти уміють поважати один одного та нас українців, а ми в свою чергу їх.
Присутні
мали змогу познайомитися з фотоальбомом «Історія мого села».
Ще
довго лунали спогади, душевні розмови. Наша держава піклується про кожного з
нас, адже ми одна сім’я!».
Зав. бібліотекою – Н.М. Зубович
Зав. клубом
- С.М. Кравченко