БАБИН ЯР -
ЛИХО СТОЛІТТЯ.
29
вересня в Ставківській бібліотеці відбулася година пам’яті, присвячена 75 роковинам трагедії в
Бабиному Яру.
Бабин Яр-один з
найбільших у Києві ярів.... Саме ця місцевість вважається першим місцем
тотального знищення єврейського населення.
"З раннього ранку 29 вересня 1941 року через усе місто
йшли десятки тисяч євреїв. Люди несли валізи й вузли, везли хворих і літніх
родичів. Родичі й друзі проводжали їх, не підозрюючи про майбутню
трагедію",-розпочала розповідь класний керівник 7 класу Михайленко Наталя
Костянтинівна. Діти слухали, затаївши
подих, про розстріл близько ста тисяч людей різних національностей, більшість
із яких були євреями. Чому люди добровільно пішли? "Та
тому,-пояснила вчитель,- що
в оголошеннях було повідомлення:" Взяти з собою документи, гроші, коштовності, а також теплу білизну та інше". І
люди повірили, що будуть кудись
перевозити.
Ведуча Настя Нікітчук
повідомила що було приводом для масового мордування киян-євреїв. Серед розстріляних
були моряки Дніпровської військової флотилії, в’язні Сирецького підпілля, учасники
українського національного підпілля, зокрема поетеса Олена Теліга. ЇЇ вірші
зачитала Олександра Гавіловська. Далі бібліотекар надала історичну довідку, як відступаючи
з Києва і, намагаючись замести сліди своїх злочинів, фашисти в серпні-вересні
1943 року знищили табір, відкопали і спалили в печах сотні тисяч трупів, попіл
було розсипано на околицях. Потім спалахнуло повстання зайнятих на роботах біля
печей(387 осіб)-це були в’язні-смертники. Вони
вчинили масову втечу, але врятувалися тільки 14 чол. Уривки з книги
Олександра Кузнєцова " Бабин Яр " зачитала класний керівник 8
класу Віра Дмитрівна Шестопалова, після чого майже
у кожного присутнього виникло бажання прочитати цю повість.
Влад Сігов прочитав вірш
Євгена Євтушенка "Бабин Яр", а Інна Веремчук-" На меня
надвигаются рвы " Ріви Балясної в перекладі Заславського Р.. Артем
Жирун засвітив свічку пам’яті і всі присутні хвилиною мовчання пом’янули
жертви страшної трагедії.
Бабин
Яр нам треба пам’ятати,
Адже пам’ять-то є наша совість.
Помилок таких не допускати,
Не писати геноциду повість.
Процвітай і квітни, Україно мила!
Кращого життя ти,
вірю, гідна,
В об’єднанні й мирі наша сила!
А вона нам зараз так потрібна!
Бібліотекар Ставківської бібліотеки – Калмикова В. К.
Комментариев нет:
Отправить комментарий