"Вчіться та читайте.
Читайте книги серйозні.
Життя зробить все інше"

Федір Достоєвський

пятница, 31 октября 2014 г.

«Перлини самобутнього намиста»
Наш край – Одеська область – унікальний, в якому поєднана історична доля понад 100 національностей. Навіть в с. Ставкове проживають росіяни, болгари, грузини, вірмени, молдовани, гагаузи, білоруси, але головну роль тут відіграє не запис у паспорті, а самоусвідомлення людини. Усе залежить від того, елементи культури якого народу переживають у свідомості конкретної особи. Тому у наші дні велике значення приділяється становищу національних меншин на Україні, в Одеській області. Уряд нашої держави реалізує волю більшості громадян, одночасно гарантує право меншинам на гідне існування. Творити Україну – значить гарантувати кожній людині право на її материнську мову, а національне усвідомлення. З цією метою було проведено в Ставківській бібліотеці час поезії «Ростемо у прийдешність, спільноту цю в душі поклавши ».
У вступному слові Наталя Ковальчук зазначила, що для національних меншин створені умови для задоволення бажання дітей навчатись рідною  мовою, знати свою історію, культуру. «Не менша увага приділяється задоволенню потреб національних спільнот у збереженні їх національної самобутності, тобто збережені традиційні осередки  народної творчості», - вказала Віра Шестопалова.
Тому в  заході  прийняли участь читці, батьки якх були представниками різних націй і народностей, але зараз вони громадяни України. З великим патріотичним піднесенням лунали поезії українців Д. Павличка та В. Коротича у виконанні Оксани Путєнцової та Катерина Васильчук. Про польського письменника Юліуша Словацького розповіла Алла Бузовська і зачитала рядки «Моя вітчизно давня!».
«Я сына родила не для войны», - з такими словами російської поетеси Наталії Буровой звернулася Тетяна Тимофєєва.
Гумористичним твором німецького письменника Севастіана Бранта розвеселила слухачів Світлана Коровкіна.
Далі на вечорі поезії звучали твори білоруських, вірменських та грузинських авторів.
Тож «… Побратаймося хлібом, бо це найчесніша з спільнот.
              Хай усім додається снаги і високої сили,
              Коли сядуть до спільного столу з народом народ
              І розломлять хлібину з пшениці, що спільно зростили».
(Коротич В.)

Бібліотекар Ставківської бібліотеки

В. К. Калмикова

Комментариев нет:

Отправить комментарий