НЕ ВТРАЧАЙМО РІДНУ МОВУ – УКРАЇНСЬКУ ДУШУ!

           

         Мово моя рідна! Освідчуємось тобі в любові. Адже з дитинства бринять ті звуки , слова, влучні вислови,  пісенні рядки… «Десь тут була Подоляночка…», «Киця Мура, де ти була?...», «Гоп, гоп, мої гречаники»…», «Кую, кую, чобіток…».

         Бринять ці слова музикою  далекого дитинства, промовляють бабусиним, маминим голосом, тримають нас на цьому світі…

         День української писемності та мови, який ми відзначаємо 9 листопада, - це ще одне нагадування про те, що зберігати  і плекати рідну мову можемо тільки ми – українці. Цій даті були приурочені заходи в Ставківській бібліотеці.

         Свято української мови для учнів старшого шкільного віку відкрила Аіріні Настя. Вона розкрила всю свою любов до мови, яка»» полем наговорена, дзвоном коси накована, в чистій воді смакована, болем очей продимлена, смутком багать продимлена, з хлібом у душу всмоктана, в поті людським намокнута, з кров’ю змішана, і аж до скону захищена». Настя Ільчак перегорнула сторінку за сторінкою скорботний  календар української мови, а Веремчук Тетяна зачитала «Молитву» Ольги Яворської.

         Бібліотекар словами Олеся Лупія закликала:

«Говорити , як колись навчала матуся,

Говорити , як навчав у дитинстві татусь

Легко так,  вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь

Говоріть про любов і про віру у щастя

Уникайте мовчання , нудьги  і ниття,

Говоріть , хай в розмові слова веселяться

Говоріть і продовжуйте  мові  життя!»

      Вчитель української мови та літератури Шестопалова В.Д. ще раз підкреслила значення рідної мови для свого вищого духовного життя:

     «Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І найважливішим засобом впливу на людину, облагородження її  почуттів душі, переживань є краса і велич , сила і прозорість рідного слова».(За В. Сухомлинським). З учнями читачами 5 класу був проведений усний журнал «Наша мова калинова». Чілій Іра, Суліма Юля, Сушко Ксюша, Сігов Владислав,  Логінов Ростислав залучилися до читання  віршів про мову, оспівували свою любов до материнської мови, закликали плекати і берегти її. Те , що наша мова співуча, багатюща, солов’їна – це  давно знають всі», -  такими словами звернулася  до читачів шкільний бібліотекар Рожнова  В.С. Але наша мова потребує живого голосу, потребує звучання, а звучання її  - то справжня музика. Вона потребує, щоб нею роз-мов-ля-ли!». Завжди і всюди!» І , звичайно зачитала свої власні вірші про мову.

 Наша мова незабутня.

 Ти – минуле і майбутнє!

Наша мова і наша слава,

Мова є – то є й держава.

                                            В.К. Калмикова – бібліотекар Ставківської біб-ки