Вулицями рідного села.

Дуже гарне і рідне серцю село Гуляївка - родинне місце моїх предків. (Розташоване на північному сході Березівщини, засноване у 1812 році).
Село моє невелике, нараховує лише сім вулиць. Але хочу розповісти лише про одну - Набережну. Адже саме там знаходиться будиночок, до якого я поспішала після школи, поспішаю і зараз по закінченню трудового днядомівка моїх батьків, де проживаю і я.
В дитинстві це була дуже гамірна вулиця, особливо влітку, коли до бабусів і дідусів з'їзджалися внуки з міста. І ми босоніж по гарячому піску і м'якому споришу поспішали до прохолодної води Тилігульського лиману. Сидячи на березі, я любила малювати краєвиди, спостерігаючи за друзями, які весело хлюпочуться у воді.
Так, саме тому, наша вулиця і має назву Набережна, адже з двору домівок видно, як блищить вода Тилігульського лиману ,по якій гордовито пропливають лебеді. Зранку чути шепіт комишу та скрекотіння "жаб'ячих концертів".
Люблю свою вулицю будь-якої пори року: навесні вона потопає у цвіту садків та квітів, восени - у золоті осіннього листя...
Звідки ця любов до свого села, до рідної домівки ? Мабуть родом із щасливого, безтурботного дитинства, привита батьками, зігріта лагідним сонячним промінням і людською теплотою.

     Бібліотекар Гуляївської бібліотеки  - Павленко А.П.